ПРОТИДІЯ БУЛІНГУ (ЦЬКУВАННЮ)

Кожному з нас, хоча б раз у житті доводилося зіткнутися з насильством. Воно могло застосовуватися проти вас самих, ви могли бути свідком, або самі ставали тими, хто ображає. Це явище називають булінгом.

Булінг – це тривалий процес свідомого жорстокого ставлення з боку дитини або групи дітей до іншої дитини або інших дітей. Це не просто пустощі або грубість, це – агресивна, свідома, вкрай негативна поведінка дитини чи групи дітей відносно іншої дитини чи групи дітей, що за відсутності своєчасної реакції може перерости в насильство.

НАСИЛЛЯ В ДОШКІЛЬНОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

Більшість людей вважають, що фізична агресія і соціальне насилля, характерні для боулінгу (анг. –агресивне переслідування, цькування, залякування тощо) починають проявлятися з кінця початкової школи і продовжуються протягом усього періоду середньої школи . Але хочете вірте, хочете – ні, боулінг серед дітей дошкільного віку розповсюджений набагато більше , ніж ви можете припустити. Оскільки така поведінка асоціюється, як правило, з дорослими дітьми, вона часто упускається з очей у ранньому віці, коли досить важко відрізнити абсолютно нормальні соціальні експерименти й боулінг на ранніх стадіях формування.

«Я була приголомшена, коли побачила, як часто діти трох-чотирьох років, особливо хлопчики, думаючи, що я нічого не бачу, бють і штовхають інших дітей у групі», - розповідає педагог дошкільної освіти Сандра Боуден. Але боулінг – це ж не тільки фізична агресія, булінг може здійснюватись і через соціальний тиск, наприклад, коли група дівчаток неодноразово й демонстративно відмовляється грати з іншою дівчинкою, або це можуть бути словесні нападки, такі як безперервні насміхання та висміювання.

Загалом, певна ступінь ситуативних ударів рукою, щипання та інше у дітей дошкільного віку «вважається» нормальним і може бути проявом самоствердження. Однак, якщо дітям подобається спостерігати, як іншій людині погано, вони можуть свідомо й систематично знаходити способи , щоби завдати шкоди своїм «жертвам», навіть до того, що стануть насміхатися над ними, коли роблять свій поганий вчинок.

Булінг може викликати у дітей сильний стрес, страх, тривогу. До того ж така поведінка впливає не тільки на «жертв». Результати дослідження показують, що ті, хто в дитинстві був хуліганом, у майбутньому частіше, ніж інші, вживають наркотики і алкоголь, ображають свої друзів, зв’язуються зі злочинністю й мають проблеми у взаємостосунках з однолітками.

Ваша маленька дитина піддається боулінгу, якщо:

· Їй раптом страшно йти в дитячий садок;

· Вона скаржиться на головні болі або болі в животі без будь-якої причини;

· Чіпляється за вас і проявляє плаксивість;

· Приходить додому із травмами, які не може пояснити;

· Залишається на самоті або впадає в депресії;

· Розповідає про дитину. Яка робить їй всілякі пакості;

· Має труднощі з концентрацією уваги;

· Уникає зворотного контакту, коли ви питаєте її про дитячий садок.

ЩО ПОВИННІ РОБИТИ БАТЬКИ, ЯКЩО В САДОЧКУ ЇХ ДИТИНИ МАЄ МІСЦЕ БУЛІНГ?

Комунікація (спілкування) – це ключ до серця дитини. Як тільки дитина розкриє вам усі подробиці про боулінг, зберігайте спокій, не сваріть її та не засуджуйте, поясніть, що ви неодмінно допоможете припинити насилля;

Використовуйте політику відкритих дверей. Періодично відвідуйтесь в групу вашої дитини та проведіть тиху, лагідну розмову з вихованцями групи;

Заплануйте переговори з батьками. Коли маленькі діти вдаються до боулінгу, частіше всього така політика насилля та агресії є в домашньому середовищі;

Навчить вашу дитину захищатись від хуліганів, навчить дитину достойно триматися: дивитись прямо в очі кривднику, розповідати дорослому що сталося.